Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (3) | Реферативна база даних (8) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Коверніченко Л$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 8 Представлено документи з 1 до 8 |
|||
| 1. | 
Коверніченко Л. М. Довговічність і визначення ступеня корозії залізобетону [Електронний ресурс] / Л. М. Коверніченко // Вісник Криворізького національного університету. - 2017. - Вип. 45. - С. 18-22. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vktu_2017_45_6 Мета роботи - дослідження руйнування бетону в конструкціях при їх експлуатації під впливом багатьох хімічних і фізико-механічних факторів. До них відносяться неоднорідність бетону, підвищені напруги в матеріалі різного походження, що призводять до мікророзривів в матеріалі, поперемінне зволоження і висушування, періодичні заморожування і відтавання, різкі перепади температур, вплив солей і кислот, вилуговування, порушення контактів між цементним каменем і заповнювачами, корозія сталевої арматури, руйнування заповнювачів під впливом лугів цементу. Складність вивчення процесів і факторів, що обумовлюють руйнування бетону та залізобетону, пояснюється тим, що в залежності від умов експлуатації і терміну служби конструкцій одночасно діє дуже багато чинників, що призводять до змін структури і властивостей матеріалів. Для більшості конструкцій, що стикаються з повітрям, карбонізація є характерним процесом, який послаблює захисні властивості бетону. Карбонізацію бетону може викликати не тільки вуглекислий газ, наявний у повітрі, але й інші кислі гази, що містяться в промисловій атмосфері. У процесі карбонізації вуглекислий газ повітря проникає в пори і капіляри бетону, розчиняється в поровой рідині і реагує з гидроалюмінатом окису кальцію, утворюючи слаборозчинний карбонат кальцію. Карбонізація знижує лужність яка міститься в бетонній вологі, що сприяє зниженню так званої пасивуючої (захисної) дії від лужних середовищ і корозії арматури в бетоні. Для визначення ступеня корозійного руйнування бетону (ступеня карбонізації, складу новоутворень, структурних порушень бетону) використовуються фізико-хімічні методи. Дослідження хімічного складу новоутворень, що виникли в бетоні під дією агресивного середовища, проведено за допомогою дифереційно-термічного і рентгено структурного методів, які виконуються в лабораторних умовах на зразках, відібраних з експлуатованих конструкцій. Оцінюючи небезпеку корозії бетонних і залізобетонних конструкцій, необхідно знати характеристики бетону: його щільність, пористість кількість пустот та ін. Визначення глибини карбонізації бетону визначають по зміні величини водневого показника pH. У разі якщо бетон сухий, змочують поверхню відколу чистою водою, якої повинно бути стільки, щоб на поверхні бетону не утворилася видима плівка вологи. Надлишок води видаляють чистим фільтрувальним папером. Вологий і повітряно-сухий бетон зволоження не вимагає. На скол бетону за допомогою крапельниці, або піпетки наносять 0,1 %-ий розчин фенолфталеїну в етиловому спирті. При зміні pH від 8,3 до 14 забарвлення індикатора змінюється від безбарвного до яскраво-малинового. Таким чином, при виявленні ділянок конструкцій з підвищеним корозійним зносом, пов'язаним з місцевим (зосередженим) впливом агресивних чинників, рекомендується в першу чергу звертати увагу на наступні елементи і вузли конструкцій: опорні вузли кроквяних і підкроквяних ферм, поблизу яких розташовані водоприймальні воронки внутрішнього водостоку;верхні пояси ферм у вузлах приєднання до них аераційних ліхтарів, стійок вітробойних щитів; верхні пояси підкроквяних ферм, уздовж яких розташовані ендови покрівель і т.д. | ||
| 2. | 
Коверніченко Л. М. Заповнювачі для бетону і взаємодія їх з водою [Електронний ресурс] / Л. М. Коверніченко // Сучасні технології та методи розрахунків у будівництві. - 2017. - Вип. 8. - С. 103-110. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/stmrb_2017_8_16 | ||
| 3. | 
Коверніченко Л. М. Бетони на штучному пористому заповнювачі - актипорориту із техногенних відходів промислових підприємств Кривого Рогу [Електронний ресурс] / Л. М. Коверніченко, О. П. Хільченко // Гірничий вісник. - 2019. - Вип. 105. - С. 118-122. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/girvi_2019_105_26 Мета дослідження - отримання штучного пористого заповнювача виготовленого із техногенної сировини гірничо-металургійних підприємств Кривого Рогу високої якості з порівняно низькою енергоємністю та бетонів на його основі. Сучасний напрямок у виробництві будівельних конструкцій грунтується на застосуванні легких і полегшених бетонів, для виробництва яких необхідно використовувати легкі заповнювачі. Сьогодні будівельні матеріали і вироби виготовляють, в основному, з природної сировини і рідше з побічних продуктів промисловості. Проте, щорічно здобич у великих кількостях сировини за наявності взаємозамінних техногенних відходів інших галузей промисловості погіршує екологічну обстановку. Техногенні відходи - це відходи виробництва, які шкідливо впливають на життєдіяльність людини та навколишнє середовище. Тому, що часто відходи підприємств викидають на звалище, оскільки не вважається потрібним їх використання в індустрії будівельних матеріалів. Для вирішення цієї мети застосовувалися стандартні та спеціальні методи для визначення й дослідження властивостей компонентів та складу шихти, а також сировинних гранул заповнювача. Для обробки результатів експериментів використовували статистичний аналіз. Проведенні наукові дослідження дали змогу розробити технологію виготовлення штучного пористого заповнювача - актипорориту на основі техногенних промислових відходів. У Криворізькому залізорудному басейні збагачення залізних руд гірничо-металургійними комбінатами супроводжується утворенням великої кількості відходів до 50 % від їх початкової маси. Ці відходи погіршують екологічну ситуацію на Криворіжжі та їх можна розглядати як штучно створену сировинну базу для будівництва та виготовлення будівельних матеріалів. Застосування техногенних відходів в технології виготовлення пористих заповнювачів розширює сировинну базу, зменшує матеріальні витрати та енергоресурси на виробництво і покращує екологічну обстановку. Виконані дослідження дозволили розробити спосіб виробництва штучного пористого заповнювача для бетону - актипопору із техногенної сировини гірничо-металургійних підприємств Кривого Рогу. Даний спосіб і використані компоненти шихти відрізняються від відомих і забезпечують отримання легкого заповнювача - актипорориту досить високої якості із економією енерговитрат. | ||
| 4. |
Коверніченко Л. М. Штучні будівельні матеріали [Електронний ресурс] / Л. М. Коверніченко, О. П. Хільченко // Вісник Криворізького національного університету. - 2019. - Вип. 48. - С. 111-114. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vktu_2019_48_23 Мета роботи - дослідження типів в'яжучих речовин, що визначають особливості мікроструктури, пов'язані з переважанням певних кристалічних форм новоутворень. Наприклад, при взаємодії напівводного гіпсу з водою утворюються голчасті кристали дигідрогенного гіпсу, тісно переплетені один з одним, і з віком затвердіння гіпсового каменю збільшується в їх розмірах. При зміцненні портландцементу тісто новоутворення виникають в різних кристалічних формах, що багато в чому залежить від температури середовища і концентрації гідрату оксиду кальцію в рідкій фазі. Найбільш характерним є утворення перенасичених розчинів і гелоїдних мас. На основі одного і того ж в'яжучого, наприклад, портландцементу, вироби можуть бути виготовлені з різними наповнювачами - щільним щебенем і піском у важкому цементному бетоні, пористому гравію і піску в легкому цементному бетоні, азбесту в азбестоцементних виробах, дробленого дерева і арболіт, деревна вовна у фіброліті, гранульований полістирол у пористому бетоні, кварцовий пісок у будівельних розчинах та ін. Характер пористості є найважливішою специфічною особливістю. Виключити з обсягу пори і капіляри практично не представляється можливим. Пористість будівельних матеріалів коливається в дуже широких межах: від 0 (скло) до 95 % і вище (плити з мінеральної вати і ін.). У виробах пори, а також інші види нещільності (мікро- і макротріщини, раковини і каверни, порожнини і порожнечі) зосереджені в в'яжучої частині, що заповнює частини і в контактній зоні, тобто по поверхнях розділу цих двох структурних компонентів. При використанні неорганічних в'яжучих речовин, що заповнені водою або водними розчинами деяких солей, мікро- і макропор в'яжучої частини пов'язані з процесами на стадіях твердіння і зміцнення. В цей досить невизначений за часом період з'являються, поперше, пори гелю, що виникли як проміжки між його частинками за рахунок синерезиса і випаровування води, яка адсорбционно звязана з його мицеллами, а за характером вони в основному замкнуті. Застосування полімерних матеріалів як сполучний компонент в суміші з мікронаповнювачами також призводить до деякої пористості в'яжучої частини. Пори виникають в результаті випаровування продуктів поліконденсації, якщо використовуються термоактивні олігомери і полімери в ході контракції. За розміром вони відносяться до мікропор і так само, як і при інших в'яжучих, кількість їх і розмір змінюються в наступний період формування структури. У випалювальних в'яжуча частина має пори капілярні і замкнуті за рахунок часткового виходу газоподібних продуктів розкладання і термальних реакцій. Таким чином, крім згаданих пор, в'яжучі частини можуть мати відносно великі сферичні пори розміром від 50 - 100 мкм до 2 - 5 мм, які утворюються в різних кількостях в залежності від того, чи вони мимоволі або довільно формуються. Якщо вони виникають внаслідок спонтанного залучення повітря у виробництво суміші компонентів, то їх кількість зазвичай невелика (2 - 5 %), але якщо вони виникають під впливом спеціального повітряного або порового формування, під час випалювання, і інші добавки. | ||
| 5. | 
Коверніченко Л. М. Формування мікродисперсних структур будівельних матеріалів [Електронний ресурс] / Л. М. Коверніченко // Ресурсоекономні матеріали, конструкції, будівлі та споруди. - 2019. - Вип. 37. - С. 48-53. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/rmkbs_2019_37_8 За допомогою добавок поверхнево-активних речовин, тепловим режимом, зміною характеру ущільнення представляється можливим направлено регулювати формування структури з урахуванням хіміко-мінералогічного складу застосовуваного цементу.За допомогою добавок поверхнево-активних речовин, тепловим режимом, зміною характеру ущільнення представляється можливим направлено регулювати формування структури з урахуванням хіміко-мінералогічного складу застосовуваного цементу. | ||
| 6. |
Коверніченко Л. М. Структура штучних будівельних матеріалів і її особливості [Електронний ресурс] / Л. М. Коверніченко // Сучасні технології та методи розрахунків у будівництві. - 2019. - Вип. 11. - С. 38-43. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/stmrb_2019_11_7 | ||
| 7. | 
Коверніченко Л. М. Технологічні переділи в підготовці будівельних матеріалів [Електронний ресурс] / Л. М. Коверніченко, Б. С. Сізий // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія : Технічні науки. - 2022. - Т. 33(72), № 4. - С. 288-292. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sntuts_2022_33(72)_4_46 | ||
| 8. |
Коверніченко Л. М. Вибір заповнювачив для бетону [Електронний ресурс] / Л. М. Коверніченко, В. В. Щерба, Б. С. Сизий // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія : Технічні науки. - 2022. - Т. 33(72), № 6. - С. 283-287. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/sntuts_2022_33(72)_6_48 | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |